Радикалізація мовного питання може принести владі більше шкоди, аніж користі. В тому числі і на перспективу 2015 року, бо ніколи Президентом всієї країни не буде людина, яка зараз стане по один із берегів Дніпра. Експерти застерігають, що мовний законопроект вже поділив Україну на 13 та 14 регіонів, далі може загостритися і релігійне питання, бо київський патріархат говорить українською, а московський – російською, а далі процеси можуть стати некерованими. Які наслідки матимуть передвиборчі ігри з мовним питанням для України?

Про це в прес-центрі «Главкому» говорили політтехнологи: директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала та голова центру «Третій сектор» Андрій Золотарьов.

Віталій Бала: «Якщо Президент стане на ліву сторону Дніпра чи на праву, він на майбутніх виборах виграти не може»

З сумом мушу констатувати, що невігластво і продажність – це основні характеристики української політики. Коли я говорю про невігластво, то маю на увазі те, що люди, приймаючи певні закони, не розуміють, яким чином далі будуть розвиватися події. Те, що можна було робити в 60-70-х роках ХХ століття, зараз вже не буде проходити повз увагу міжнародної спільноти. Міжнародній спільноті не потрібна в Європі країна, яка може стати джерелом напруги і певних дій, які можуть порушити баланс ситуації в Європі. Про продажність я кажу з приводу того, що важко собі уявити, чому знайшлося 234 депутати, які так проголосували. Інші казали, що вони не хотіли, щоб ті проголосували, але менше з тим, навіть не зрозуміли, за що голосують. Тобто, тут абсолютно зрозуміла мотивація і одних, і інших.

В Україні український парламент прийняв закон проти поширення української мови - це нонсенс. Ми єдині в світі могли таке зробити.

Якщо дві-три людини не здатні, на відміну від Президента, вивчити українську мову, це не означає, що треба в 13-ти адміністративних регіонах України дозволити людям цього не робити, тим більше тим, які на державних посадах. Цей закон поділив Україну на 13 і 14, що формалізовано записано в цьому законопроекті. Виборча кампанія буде крутитися довкола добра і зла, 14 проти 13 і, навпаки: одні будуть захищати рідну мову, інші - боротися за право говорити своєю мовою. Цю тему будуть всі експлуатувати, в результаті політики перейдуть певну межу в правилах поведінки виборчої кампанії, фактично це буде політична війна, яка може перерости не тільки в політичну, якщо це продовжуватиметься, бо це вигідно і одним, і іншим. В цій ситуації розкол 14/13 ще більше закарбується.

Сюди може долучитися релігія. Київський патріархат читають проповіді українською мовою, Московський – російською. Коли ці два фактори накладуться, тоді вже залишиться тільки землю ділити для того, щоб почалася громадянська війна.

Говорять про сумнівні 5%, які нібито дає цей закон. В електоральному сенсі це не вартувало тих 5%, які в результаті можуть закласти міну сповільненої дії.

Тут відсутнє стратегічне бачення, бо ніхто не думає про 2015 рік. Якщо Президент стане на ліву сторону Дніпра чи на праву, він на майбутніх виборах виграти не може. І будь-який кандидат, якщо він займе таку однозначну позицію, матиме серйозну проблему. Тому якщо цей закон буде прийнятий і Президент його не заветує, йому залишиться тільки думати про 2015-й.

Я таки прийшов до висновку, що депутатів треба обирати на один термін. Тоді вони не хотітимуть залишитися при владі на другий термін, і не будуть приймати такі закони, які даватимуть їм 3-5% для того, щоб їх вибрали. Якщо вони будуть обиратися на один термін, вони будуть приймати ті закони, які дійсно будуть варті того, щоб їх згадували і вони знайшли якесь політичне чи якесь інше майбутнє в українських реаліях.

Ми стали свідками політичної доцільності в цьому документі, а не якихось державницьких підходів чи навіть простих технологічних розрахунків на найближчий проміжок часу. Це ще раз говорить про те, що рефлекторна та інерційна політика в Україні присутня, і дуже шкода, що люди хочуть взяти щось в той же самий день, а не намагатися подивитися трохи вперед.

Ще один парадокс продемонстрували наші правоохоронні органи: люди, які ніби відстоюють українську мову в Україні, розганяються українськими правоохоронними органами. З точки зору іміджу, це теж серйозний удар по Україні. Влада мала би зрозуміти, що закручувати гайки – не найкращий спосіб в комунікації з суспільством. Без розуміння владою, що у кожного громадянина є гідність, яку треба поважати, ситуація в контексті розуміння і підтримки суспільством тих чи інших, і деколи правильних, рішень влади змінюватися не буде.

Андрей Золотарев: «Неизбежным следствием этого будет радикализация избирательной кампании»

Регионалы в очередной раз продемонстрировали свою характерную особенность: для того, чтобы приготовить обед, эта партия готова сжечь хату. В данном случае достаточно безответственная, опасная для общества и для страны игра на таком болезненном вопросе как язык.

Упомяну действия правоохранительных органов, которые четко играют на стороне одной политической силы. То есть, прикрывают, обеспечивают им проезд и соответственно мешают другим политическим силам. Факты избирательного применения закона, использования правоохранительных органов в политических целях властью давно является секретом полишинеля.

Регионалам нужен искусственно созданный драйв, чтобы показать избирателям, что они тоже хотя бы что-то для них делают. С другой стороны, этот законопроект оказался и на руку оппозиции, поскольку на нагнетании градуса по поводу гибели украинского языка, они рассчитывают поднять свою популярность.

Выиграют ли регионалы от раздувания языкового вопроса – это большой вопрос. Бродят эти якобы 5%, но это полная чушь. Дело в том, что регионалы просели до уровня своего базового электората, потерять который еще надо постараться. Я сомневаюсь, что они на этом сумеют заработать какие-то существенные дивиденды. В то же время по результатам всех социологических опросов, радикализация языковой темы может принести регионалам больше вреда, чем пользы, в том числе и на перспективу 2015 года. Тем более что регионалы бьют себя в грудь и говорят, что они теперь за все отвечают, рано или поздно им и придется ответить за все.

Регионалы на этом законе четко теряют поддержку западных и центральных областей. Более того, в западных регионах мажоритарщикам от регионалов очень сложно будет вести разговор с людьми.

Даже в этом законопроекте регионалы остались верными самим себе. Они обкатали стандартную для них схему решения вопросов, когда под видом решающего законопроекта продвигается подделка и имитация решения проблемы. Можно сделать вывод, что Партия регионов решила построить избирательную кампанию на имитации выполнения одного единственного своего обещания: ввести второй государственный. Поскольку в реальности этот пункт своей предвыборной программы регионалы не смогут выполнить ни при каких условиях.

Этот законопроект отвлекает внимание от действий власти действительно касающихся каждого. А это и законопроект №9739, который разрешил коммунальным монополистам без утверждений местных советов поднимать цены, и то, что «под шумок» отобрали льготы у афганцев и чернобыльцев.

Всякая деятельность имеет свою цену. Мы говорим о Верховной Раде, как о большом политическом супермаркете, где продаются и покупаются законы, голосования, позиции, сдаются избиратели как крепостные, но, тем не менее, кто будет платить за глупость субъекта с сардонической ухмылкой? Понятно, что за ним стоят более серьезные и взрослые дяди, но кто будет платить? В Одесе уже таблички думают менять на домах, и это будет делаться за наш с вами счет. Экономический аспект депутатских глупостей никто не поднимал, но закон при нынешнем преддефолтном состоянии экономики Украины вытащит деньги из местных бюджетов для удовлетворения этих политических прихотей.

Когда общество начинает консолидироваться вокруг общих целей, вбрасывают такие вещи, которые стравливают людей друг с другом. Ведь у шахтера в Краснограде и шахтера в Лутугино или Селидово одни и те же проблемы. Когда отбирают льготы у чернобыльцев, живущих в западной Украине, и у чернобыльцев, живущих в Донецкой, Запорожской, Луганской областях - это одна общая проблема.

Югославия в конце 1980-х, за несколько лет до известных событий, была самым веселым бараком социалистического лагеря. Хотя уже тогда проскакивали искорки. Сербы говорили: ты с хорватами не общайся, они странные люди, фашисты, националисты. Хорваты говорили: ты с сербами не общайся, это националисты, зарежут не глядя. Это диковато смотрелось, но когда через три года там вспыхнула гражданская война, я понял, что иногда даже самые фантасмагорические и страшные предсказания имеют свойства сбываться. Поэтому нельзя игнорировать игры с огнем, в которые подливают бензин, в ситуации, когда общество наоборот надо сшивать.

Тема языка на фоне охлаждения отношений между Киевом и Москвой фактически вводит в Украину политическую повестку дня, которую легко будет определять из Москвы. Реакция Затулина очень показательна, он поаплодировал регионалам за этот законопроект, и его можно понять.

Неизбежным следствием этого будет радикализация избирательной кампании. В выигрыше будет достаточно узкий круг мажоритарщиков Партии регионов, которые будут спекулировать в Одесской области, Крыму, на Донбассе, Луганской области – и все. В Днепропетровске, Запорожье языковый вопрос находится во второй десятке по актуальности. Принятие языкового закона – один из признаков того, что Партия регионов сознательно идет на радикализацию избирательной кампании. Скорее всего, эта радикализация не ограничится языковым законопроектом.

Я бы хотел обратить внимание на предостережение экс-президента Польши Квасьневского, сделанное на форуме во Вроцлаве, где он сказал, что Украина сейчас политически и общественно сильнее расколота, нежели во время Оранжевой революции 2004-го года. В этом заключается основная опасность и риски от законопроекта №9073.

Тарас Чорновіл вважає, що опозиція свідомо здала голосування за мовний законопроект в першому читанні в обмін на певні домовленості з владою. Чи не втратить вона через це певну кількість голосів своїх виборців на заході країни, які побачили, що опозиція не здатна відстоювати такі важливі речі?

Андрій Золотарьов: Безумовно, ця ситуація підіграє «Свободі», яка буде показувати пальцем на об’єднану опозицію і казати, що вона ні на що не спроможна. Я згоден, є стовідсоткове враження «договорняка». Чорновіл навів досить жорсткі аргументи про те, що опозиція могла перешкодити результативному голосуванню за цей законопроект, але цього не зробила.

Віталій Бала: Теоретично ніби від цього виграє «Свобода», на західній Україні у них є жорсткий аргумент: якби ми були в парламенті, то ні в якому разі цього б не допустили. Вони почнуть знову говорити про «титульну націю» і т.д., що дасть можливість їхнім опонентам на сході відповідати: бачите, що може бути. Йде радикалізація, роблять «жупели», якими будуть лякати одних на заході, інших на сході.

Щодо опозиції, то технологічно їм вигідно, щоб закон тягнувся майже до самих виборів, щоб вони навколо нього воювали. Затягування цього процесу дає можливість відволікти від нагальних проблем суспільства та показує всю скудність пропозицій щодо порядку денного на майбутнє. Людям не треба знати, яка у нас буде форма власності, які будуть пенсійні фонди, яка медицина та освіта, дороги та тарифи. Потім, бам, після виборів всі почнуть тверезіти. Але в цій ситуації з’являється шанс для інших людей і на сході, і на заході, і в центрі.

Ініціатори мовного законопроекту не врахували ще одну цікаву особливість в Україні. За соціологічними даними, зі 100% російськомовних громадян України 75% вважають себе патріотами України. Більше того, велику частку з них складають російськомовні націоналісти, так що у влади будуть ще проблеми і на Донбасі, і в Одесі.

Андрій Золотарьов: Так, серед молоді третина ідентифікує себе як російськомовні українські націоналісти. Зокрема, такі є в Дніпропетровську.

Віталій Бала: І в Одесі. Наші політики – невігласи, вони не прорахували питання з Тимошенко, хоча їм говорили, не робіть цього. Зараз щодо мовного питання знову кажемо: не робіть цього, бо всім буде погано, і якщо не ми, то наші діти між собою будуть стріляти.

Як європейці відреагують на введення другої мови? Це якось зашкодить нашій євроінтеграції?

Андрій Золотарьов: Європейці дуже добре розуміють, що це політична гра. Вони дуже добре обізнані, що українська мова хоча і домінує в публічній сфері, в сфері державного управління, але при цьому урядовці спілкуються російською мовою як робочою. Російська мова тотально домінує в бізнес-середовищі, переважає у ЗМІ, в масовій культурі. Українська мова ж почала набирати вагу в освіті, є підручники та викладачі, які здатні викладати українською мовою, чого не було ще 10 років тому. В масовій культурі з’явились яскраві виконавці.

Віталій Бала: Це дуже сумно, коли представники влади чи депутатського корпусу за кордоном розмовляють російською. Як іноземці після цього можуть ставитися до такої країни? Приємно те, що на всіх курортах, навіть російськомовні, якщо приїздять з України, намагаються розмовляти українською мовою, бо вони вже представляють певну країну. Я не уявляю Францію, де б розмовляли арабською мовою навіть через 100 років, коли арабів там стане ще більше.

Політикам замість реальних речей легше маніпулювати та створювати штучні кризові конфлікти для того, щоб вирішувати свої персональні чи корпоративні питання.

Ви згадували про те, що з цим законопроектом можуть просто погратися під час виборів як влада, так і опозиція. Так це питання згодом відкладуть чи влада переступить межу і таки прийме його?

Віталій Бала: Якщо під час п’єси рушниця висить на стінці, то вкінці третього акту вона рано чи пізно вистрілить. Так і політична мавпа: якщо вже зірвала чіку на гранаті, то вона рано чи пізно вибухне. Це нерозуміння процесів, які відбуваються. Це не гра, бо негативний момент закинуто і на ліву, і на праву сторони Дніпра, процес вже пішов…