Поки так зване керівництво країни по ночах на Банковій все ділить посади, передомовляються по колу то за відставку Яценюка, то за його збереження – країна фактично живе у режимі "автопілоту".

І в цьому хаосі можновладці готують ґрунт для зрощення нових корупційних схем та продовження тихого дерибану держмайна.

Про це пише у своєму блозі для "Української правди" секретар Комітету з питань запобігання і протидії корупції та лідер партії "Громадський рух "Народний контроль" Дмитро Добродомов.

Черговий приклад – ситуація із фінансуванням профтехосвіти, яка через цинічну байдужість влади опинилася за крок до повного знищення.

Історія розпочалась із того, що в бюджеті на 2016 рік, під ширмою "децентралізації", Мінфін вирішив переклали фінансування профтехосвіти на місцеві бюджети.

Те, що потягнути мільйонні видатки на ПТУ зможуть в кращому випадку міста обласного значення (і те, не в повному обсязі), стало остаточно очевидним вже на початку нового року.

До прикладу, за підрахунками Тернопіль має змогу утримувати лише два ПТУ із п'яти, що є у місті – на дверях інших можна вішати колодку та забивати вікна. Студентів, серед яких 10% діти-сироти і понад 30% діти з малозабезпечених родин, можна виселяти з гуртожитків і видворяти на вулицю. І це йдеться про обласний центр!

Про районні ж містечка узагалі можна не говорити. Так, Дрогобичу на Львівщині на утримання ПТУ потрібні 25 млн. грн. – це при тому, що місцевий бюджет розвитку становить 8 млн. грн.

Згадувати про ПТУ прифронтових територій і можливості місцевих бюджетів у Луганській і Донецькій областях – я навіть не буду. Зазначу лише, що підтримка людей там – це питання національної безпеки.

Опинившись у патовій ситуації, у січні представники ПТУ з усієї України провели акції протесту у містах та страйк під стінами ВРУ і Кабміну, після чого Парламент 4 лютого таки ухвалив зміни до Бюджетного кодексу і бюджету України, яким повернув державне фінансування профтехосвіті – 5,8 млрд. гривень.

Здавалося б, фатальну помилку виправлено і питання закрите, проте... Проблема, яку можна було вирішити за лічені дні, повисла у повітрі на півтора місяці. Більше 40 днів представники ПТУ чекали на підпис Президента, аби закон набув чинності і фінансування було розблоковане. Але 18 березня в супереч Конституції Гарант ветував закон, чим підписав смертний вирок профтехосвіті.

Уряд в цей час під тиском депутатів та під загрозою страйків розпочав імітацію дій. Для "порятунку" профтехосвіти перерахував 200 млн. гривень на тимчасову підтримку діяльності ПТУ. Щоправда, ніхто з урядовців не сказав, що це мало відбутися ще 4 лютого і що сума мала бути не 200, а 500 млн.

На місцях же почались "описи" майна взятих на баланс міст профтехучилищ. Приміщення навчальних корпусів та гуртожитків готують до "дерибану".

Отож, якими будуть наші подальші кроки? 

Передусім "Народний контроль" та низка інших народних депутатів уже підготували позов до Вищого адміністративного суду України з вимогою зобов'язати Голову ВРУ підписати і опублікувати незаконно ветовані Президентом зміни до бюджету про фінансування ПТУ.

Я б особисто радив пану Гройсману відволіктися від думок про премʼєрське крісло та згадати, що наразі він є спікером парламенту, який перш за все зобовʼязаний дотримуватися регламентних норм.

По-друге, ми під лупою вивчатимемо як розподілятимуться гроші з півмільйонної субвенції на підтримку профтехосвіти і чи в повному обсязі вони дійдуть до самих навчальних закладів.

По-третє, працівники та студенти ПТУ готуються до страйків і ми підтримуємо їх намір відстояти збереження профтехосвіти.

Але, насправді, питання в іншому. У ситуації з ПТУ ми вкотре чітко побачили хто і якими методами керує країною: коли Гарант Конституції ігнорує її норми, Голова ВРУ порушує Регламент, а Премʼєр-міністр, вхопившись мертвою хваткою за свою посаду, дотримується абсолютно антинародної політики у своїй роботі.

Чи можуть люди із такими принципами сформувати технократичний уряд? Забезпечити економічні реформи, коли вони наживаються навіть на соціальних? Знищити корупцію? Як на мене – питання риторичне.