Депутат Колесніченко продовжує свою "благородну" справу з промивання мізків. Нещодавно він з пафосом відрапортував про черговий успіх. Виявляється, необхідність прийняття законопроекту "Про засади державної мовної політики" підтримали в Інституті філології Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. Нібито таким є експертний висновок Інституту. Але чи це так насправді?
Пам’ятаєте совєцьку приказку: "Хто в армії служив, той у цирку не сміється"? Тепер, здається, в цирку не сміятимуться усі ті, хто прочитав текст знаменитого закону Колесніченка-Ківалова про засади державної мовної політики. Читачу! Якщо ти ще не встиг припасти до цього сакрального джерела, запрошуємо до компанії - разом насолодитися мудрістю і далекоглядністю наших можновладних стратегів. Повір, воно варте того.
Якщо хтось і далі наївно вважає, що "проект 9073" всього лише передвиборна риторика, т.зв. "радетели второго государственного" всього лиш лінивці, а не вороги, і рано чи пізно ми "порозуміємося" з усіма "русскоязьічньіми" - пропоную ознайомитися з блогом однієї російськомовної "киевляночки" "Моя политика". Навряд чи подібна ненависть до всього російського струменить і виплескується в Інтернет у когось з українців, що проживають в Росії. Тексти її дописів я тут наводити не буду. Досить ознайомитися лише з заголовками, щоб все зрозуміти. І тут хочеться згадати, як інколи наші "патріоти" шукають один у одного бліх та звинувачують у продажності, роботі на російські спецслужби, провокаторстві і т.п. Агов, шановні! Не треба шукати серед своїх прихованих ворогів. Он воно, є цілком щирі і відкриті "любителі України"!
Більшість медійних відгуків на поки що зірвану опозицією спробу ухвалити загрозливий для української мови законопроект стосувалися саме спроби ухвалити й зустрічного намагання не допустити. Пікантну "картинку" депутатського мордобою супроводжували розмірковування про те, якої виборчої користі чи шкоди може завдати тим чи тим партіям його (не)ухвалення та як особиста роль головних учасників "екшну" – реґіонала Вадима Колесніченка й нашоукраїнця Андрія Парубія – позначиться на їхніх власних виборчих шансах.
Радикалізація мовного питання може принести владі більше шкоди, аніж користі. В тому числі і на перспективу 2015 року, бо ніколи Президентом всієї країни не буде людина, яка зараз стане по один із берегів Дніпра. Експерти застерігають, що мовний законопроект вже поділив Україну на 13 та 14 регіонів, далі може загостритися і релігійне питання, бо київський патріархат говорить українською, а московський – російською, а далі процеси можуть стати некерованими. Які наслідки матимуть передвиборчі ігри з мовним питанням для України?
Черговий проект, який має узаконити домінуючий статус російської мови в Україні, отримав висновок Венеціанської комісії. І політики знову роздмухали навколо цього скандал. Нагадаємо, що 30 березня 2011 року європейці вже оцінювали проект закону про мови в Україні Єфремова, Гриневецького та Симоненка. Документ, що передбачав надання російській мові статусу регіональної та чи не більші ніж у державної права, Венеціанська комісія рознесла в пух і прах.
Пропихаючи "проект 9073" (проект знищення української мови та розколу України) регіонали свідомо перекручуючи факти стверджували, нібито Венеціанська комісія позитивно оцінила його. Пропонуємо увазі читачів реальний висновок Венеціанської комісії.
Страсбург, 19 грудня 2011 CDL-AD(2011)047 Висновок N 651/2011 ЄВРОПЕЙСЬКА КОМІСІЯ ЗА ДЕМОКРАТІЮ ЧЕРЕЗ ПРАВО (Венеціанська комісія)
ВИСНОВОК
на проект Закону Про засади державної мовної політики в Україні
Прийнятий Венеціанською комісією на 89-й пленарній сесії (Венеція, 16-17 грудня 2011)
Прийняття 5 червня Верховною Радою за основу законопроекту Ківалова-Колесніченка «Про засади державної мовної політики» викликає різні емоції. Спостерігаючи за святковим настроєм комуно-регіоналів, можна скрипіти зубами та дивуватися, як їм, при їхній інтелектуальній убогості та вираженій у багатьох зовнішніх ознаках розумовій неповноцінності, вдається раз за разом у потрібний момент сконцентруватися і зробити те, що вони вважають за потрібне. Дивлячись на розгублену через таку блискавичну, на 32-ій секунді, поразку нокаутом опозицію, можна гидливо сплюнути зі словами: «тільки ще більш бездарна опозиція дозволяє існувати такій бездарній владі». Можна задоволено посміхнутися, переглядаючи відео, коли люди вміло та завзято лупцюють «беркутівців» та решту міліціонерів, безчестять їх, зриваючи погони і демонструючи купки таких трофеїв в Інтернеті. Так, нажаль, є вже така традиційна народна «розвага».
Прийняття 5 червня Верховною Радою за основу законопроекту Ківалова-Колесніченка «Про засади державної мовної політики» викликає різні емоції. Спостерігаючи за святковим настроєм комуно-регіоналів, можна скрипіти зубами та дивуватися, як їм, при їхній інтелектуальній убогості та вираженій у багатьох зовнішніх ознаках розумовій неповноцінності, вдається раз за разом у потрібний момент сконцентруватися і зробити те, що вони вважають за потрібне. Дивлячись на розгублену через таку блискавичну, на 32-ій секунді, поразку нокаутом опозицію, можна гидливо сплюнути зі словами: «тільки ще більш бездарна опозиція дозволяє існувати такій бездарній владі». Можна задоволено посміхнутися, переглядаючи відео, коли люди вміло та завзято лупцюють «беркутівців» та решту міліціонерів, безчестять їх, зриваючи погони і демонструючи купки таких трофеїв в Інтернеті. Так, нажаль, є вже така традиційна народна «розвага».