До Дня Незалежності, ВПЕРШЕ, оприлюднюється найважливіша в новітній
історії України стенограма засідання Верховної Ради України від
24.08.1991 р. Частина 2
До Дня Незалежності, ВПЕРШЕ, оприлюднюється найважливіша в новітній історії України стенограма засідання Верховної Ради України від 24.08.1991 р. Важко сказати, чому вона досі не оприлюднена на офіційному сайті ВРУ (хто бажає переконатися, хай перейде за посиланням http://static.rada.gov.ua/zakon/skl1/BUL13_1.htm). Є попередні засідання. Є наступні. А проголошення Незалежності - катма! Чому? Можливо тому, що дехто з теперішніх можновладців (і не один) плів від мікрофона на тому засіданні абсолютні нісенітнеці, а тепер йому соромно перед власними онуками? Це питання для вивчення. Перепрошуємо за низьку якість тексту з помилками - хотілося швидше подати матеріал, спосіб оцифровки тексту був недосконалим, а правити часу не було. Втім, текст цілком прийнятний для дослідження.
Мовне питання в Україні було і залишається невирішеним. Час від часу це
вдало використовується політиками, на жаль не в інтересах держави та
народу, а у своїх власних. На даний момент, і на телебаченні, і на
шпальтах газет та журналів, а ще дужче - в інтернеті виникла полеміка
на рахунок переваг російської чи української мов. Російська мова для
мене - друга мова, проте українська - рідна. Стаючи на захист рідної
мови, пропоную статтю ( нажаль автор мені невідомий ), яка доводить
милозвучність нашої мови більш-менш аргументовано, а не порожнім
неаргументованим базіканням.
Намагаючись сказати українцям, що "вас тут не стояло", шовіністичні
проросійські політики потрапляють у власну пастку. Нехитрою мовною
маніпуляцією вони намагаються ввести у війну проти України не невелике
число своїх ідейно українофобських прихильників, а значне число
російськомовних громадян України. Але цю війну вони не виграють.
Міф про «зіпсованість» української мови бере свій початок із гіпотези російського вченого М. П. Погодіна, який вважав, що після татаро-монгольської навали все населення Київської Русі пішло на північний схід, а територію сучасної України заселили вихідці з польських земель. Від теорії Погодіна вже давно не залишили каменя на камені як українські (М. А. Максимович, В. Б. Антонович, М. С. Грушевський), так і російські (С. М. Соловйов, В. О. Ключевський, А. А. Шахматов) учені, які довели, що повного запустіння території України після татарського нашестя не було, що населення її нікуди не йшло та ніякий інший народ до південної Русі не переселявся.
Українську мову обмежували, забороняли і відміняли
протягом останніх чотирьох сторіч. Офіційно - циркулярами, указами,
законами, анафемами тощо. За цей час українська загартувалася так, що
навряд чи зверне увагу на якихось там депутатів.
"Історична Правда" пропонує згадати, скільки разів за останні 400 років намагалися обмежити вживання української.
---------
1622 — наказ царя Михайла з подання Московського
патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в
Україні "Учительного Євангелія" К. Ставровецького.
...
2012 - прийняття Верховною Радою України проекту
Закону "Про основи державної мовної політики", який загрожує значним
звуженням сфери використання української мови у ключових сферах життя в
більшості регіонів України.
Почему все славяне понимают другие славянские языки без переводчиков (в том числе белорусы и украинцы), и только одни русские славянских языков не понимают — и им кажутся непонятными даже так называемые «восточно-славянские» языки Беларуси и Украины? Почему в России с пренебрежением относятся к якобы братскому славянскому украинскому языку, почему его никогда не преподавали и не преподают сегодня в российских школах, не хотят его учить русские в Восточной Украине.
5 червня Верховна Рада України схвалила у першому читанні законопроект, яким пропонується суттєво посилити статус російської мови, зробивши його регіональним на більшості території України. Пропонуємо поіменний список тих, хто підтримав законопроект Колесніченка-Ківалова (проект Закону про засади державної мовної політики (№9073).
Прослідковується дзеркальна відмінність між мовною поведінкою молодих українців і росіян навіть Києва, де ставлення до української толерантне: при звертанні українською мовою до тих осіб, які визначають себе як українців, 83,2 % опитаних відповідають українською, але при звертанні до них російською переважна більшість молодих українців – 90,6 % – переходять на російську мову. Росіяни, зі свого боку, практично не відповідають українською на питання, які задані цією мовою (98,2% відповідають російською на питання російською і 95,3% – російською на питання українською). Зростання частки громадян, які розмовляють у громадських і виробничих сферах змішаною (суржик) чи переважно російською мовою, серед нинішньої української молоді не тільки не припинилося, а й триває досить активно Ті, для кого українська рідна, поступаються на користь російської в 9 з 10 випадків.
Питання мови не входить навіть в 15 проблемних питань життя суспільства, важливих для громадян України. Але це, так би мовити, у режимі спокою. А що буде, якщо цю тему активізувати? Схоже, нинішня влада вирішила перевірити одне із ключових правил маркетингу: не лише попит формує пропозицію, але й навпаки.
