1. Законодавство про страйк

1.1. Міжнародні норми, що встановлюють право на страйк

Не дивлячись на те, що право на страйк визнається в таких документах, як:

- Міжнародна угода про економічні, соціальні і культурні права (1966 р.)

- Європейська соціальна хартія (1961 р.),

воно не зафіксовано ні в одній Конвенції або Рекомендації МОП[1]. Загальний принцип полягає в тому, що право на страйк є наслідком права на об'єднання, що знаходиться під захистом Конвенції №87 (статті 3, 8, 10). Тому страйк не можна розглядати окремо від трудових відносин в цілому.

Комітет із свободи об'єднання[2], який є одним з контролюючих органів МОП ще в 1952 році на своєму засіданні затвердив принцип права на страйк, як один з істотних елементів прав профспілок. Право трудящих і профспілок на проведення страйку, як важливого засобу пропаганди і захисту своїх економічних і соціальних інтересів, було визнано законною зброєю профспілок в справі захисту інтересів своїх членів.

В міжнародному законодавстві право на страйк не розглядається лише як крайній засіб вирішення колективних трудових спорів. Там існує можливість проведення страйків солідарності, страйків з економічними або політичними вимогами, адресованими органам державної влади; страйків з вимогами, що стосуються реалізації профспілками їх прав і т.д.

1.2. Право на страйк в національному законодавстві

Страйк в українському законодавстві є вищою формою розвитку колективного трудового конфлікту, який визначений законодавцем як розбіжності між сторонами соціально-трудових відносин, інакше кажучи, між працівником і роботодавцем.

Основним нормативним актом, що надає працюючиму право на проведення страйку для захисту своїх економічних і соціальних інтересів є Конституція України (стаття 44). Процедура реалізації даного права повинна відповідати нормам Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»[3], (статті 17-28, 30, 32,-34).

Також є цілий ряд нормативно-правових актів (Додаток № 5), якими регулюється реалізація права на страйк з урахуванням положення статті 24 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» (надалі - Закон). Яка передбачає реалізацію права на страйк з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей.

Рекомендації щодо процедури проведення страйку та передстрайкового вирішення колективного трудового спору або конфлікту містяться і в положеннях та інструкціях Національної служби посередництва і примирення (надалі - НСПП), які є допоміжним засобом при врегулюванні розбіжностей між працівниками та роботодавцями.

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

G Але документи НСПП не потрібно сприймати безапеляційно адже трапляється, що норми які в них містяться ускладнюють для профспілки процедуру вирішення колективного трудового спору або конфлікту. В такій ситуації ми радимо дотримуватись позиції, що хоча нормативні документи НСПП і охоплюють більше коло питань, (які виникають під час врегулювання розбіжностей між працівниками та роботодавцями) ніж Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» проте, вони носять рекомендаційний характер (ч.3 ст. 15 Закону). Це, скоріш за все, певний досвід вирішення колективних трудових спорів, яким можна користуватися, але він не є беззаперечним.

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

У суспільстві сталим є погляд на страйк як на неприпустиме і небезпечне явище для працівників і для країни. Страйк сприймають, як порушення прав роботодавця, а не як спосіб захисту прав працівників.

Найбільш масовими в Україні страйки були у 90-х роках, але у більшості випадків вони носили політичний характер. Саме тому законодавство, що регламентує порядок їх проведення, дуже жорстке, побудовано таким чином, щоб унеможливити оперативність при організації та проведенні страйку. Для проведення законного страйку профспілці потрібно докласти зусиль та витратити чимало часу та грошей на організацію.

Більшість положень Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» перейшло до нього з відповідного радянського закону, що був написаний у зовсім інших умовах. Крім того, потрібно відмітити, що в 90-х роках сформувалась своєрідна диктатура держави і роботодавців, тому зараз багато їх представників просто не розуміють необхідність змін.

Проте, профспілки бачать і певний позитив зазначеного закону – його норми засвідчують для роботодавця, що страйк – це метод вирішення конфлікту у разі його відмови виконати вимоги профспілки і це підштовхує до більшої поступливості на переговорах.

Тут наведений лише витяг з порадника (80 сторінок)

Повністю матеріал можна переглянути тут,

або завантажити порадник у форматі Word, fb2 чи pdf